Богданова Наталья,
Россия. Москва
Господь принял меня в семью Своих детей в 1999 году. Работаю врачом.
Несколько лет своими стихами говорю людям о любви Христа.
За все, что было, есть и, конечно, будет в моей жизни благодарю моего Спасителя! e-mail автора:bogdanova_n@list.ru
Прочитано 10284 раза. Голосов 3. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Аминь сестра.Насущно.Небесная таможня не пропустит чемоданчики с двойным дном. Комментарий автора: Хорошо сказали!
Аминь!
Благословений!
Алина Бабич
2009-10-29 12:56:29
красиво и по душе Комментарий автора: Спасибо, сестра!
Благословений!
Иван Онюшкин
2009-10-29 17:55:22
Слава Богу за тебя! Оставайся верной Ему! Комментарий автора: С Богом!
Постараюсь!
Leokadija
2009-11-25 12:33:03
a padenija slucajutsa, to podumajesh ne tak, to gnevajeshsia, naverno dlia togo i posylajet Gospod nam takih liudei, dlia nashego ispravlenija. Комментарий автора: Благодарю сестра!
За все - слава Богу!
Светлана
2009-11-26 08:55:07
У вас очень прекрасные стихи... Комментарий автора: Спасибо, сестра!
Это у Господа все прекрасно, а мы лишь стремимся...
Елена
2010-04-09 23:31:02
истина! Комментарий автора: Благословений!
Елена
2010-04-09 23:33:00
Истинно!Хороший стих Комментарий автора: Спасибо, Елена, за отклик!
КУРГАНСКАЯ НАДЕЖДА
2011-01-20 08:54:08
горе живущим по двойным стандартам! благословений!Третий куплет для меня ложится так:
Все тайное станет явным
да явно уже сейчас
господь- Судия наш Главный
и совесть в душе- Его Глас.
Без названия - Наташа Дивак Это тоже произведения нашего брата Олега Анатольевича. Бог находит Свои таланты даже там, где процветают боль и смерть. Я не перестаю восхищаться моим Господом, за Его верность и любовь к грешному миру.
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
