Недовго в пеклі грішнику страждати.
«Геть! Пер-тур-бація!» – вищать чорти.
Злітають душі крізь червоні ґрати
У хутірські занедбані хати,
Де смак дровець – незбутня мрія пічки,
Де мох і пліснява – декор обдертих стін.
Вигнанець на долівку ставить свічку,
Пірнає в льоху картопляний тлін,
Знічев`я облітає сад, шпаківні...
Дух не харчується, хоч медом шиби маж.
Тремтить, як рвуть горлянки треті півні,
Субстанції шафрановий плюмаж…
Ніхто, крім вітру, не гостює в хаті,
Де каламуть безладдя, чад свічі.
Бува – прояву сина бачить мати:
Тринадцять цяток воску на печі –
Казенне клеймування, штемп недолі –
В лункому переривистому сні.
Совмикне ляду… Виглядає з поля.
Шукає табелі, кашкет, пісні.
Летять сівкі душиці – крізь баглаї –
У хутірські огрійливі хати…
Полельом-лельом свічка остигає,
Як після спеки – маківки, хрести.
Склепіння кондубаситься – до граду.
У лепесі – фазенди потерчат.
Ні млива, ні застіль, ані розради,
Окрім пробитого до нутрощів м`яча.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Плач. - Анатолий Бляшук В жизни каждого из нас есть не только белые полосы, но так же бывают и черные. Не бывает, чтоб всегда все было хорошо. Иногда приходит и разочарование, и уныние, и нам кажется, что все вокруг не так, как должно было бы быть. Такое происходит время от времени с каждым, но вот вопрос как мы с этим справляемся…? Для Божьих детей есть верный рецепт – это Божье Слово, которое говорит: «Притом знаем, что любящим Бога, призванным по [Его] изволению, все содействует ко благу». (Рим.8:28). Лично для меня Слово Всемогущего Бога является лучшим антидепресантом, по этому я не нуждаюсь в том, чтоб топить свою печаль в водке, наркотиках, и других «силиконовых» заменителях. Когда мне плохо, я молюсь и читаю Библию.
«это - утешение в бедствии моем, что слово Твое оживляет меня». (Пс.118:50).
