Как живём? И что творим?
Детям красят аквагрим.
На другом конце земли,
Где-нибудь в пустыне,
Красят люди-дикари
Лица и поныне.
Это некий ритуал.
Дикость,да какая!
Но народ наш перенял,
Моде потакая.
И теперь повсюду сплошь
Это наважденье.
Вся в наколках молодёжь,
Чуть ли не с рожденья.
Интеллект зато упал
От подобной страсти.
Это,впрочем,идеал,
Для верховной власти:
Стадом легче управлять-
Проще,без затеи.
Продолжайте рисовать...
Эх вы,ротозеи!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Місіонерам Господа Ісуса - Василь Мартинюк Ці вірші я присвятив усім місіонерам. Але коли їх писав, то мав на увазі перш за все місіонерів "Голосу надії", з якими спілкувався і яких найкраще знав. Зокрема, коли писав перший вірш, то перед очима мого серця були Віталій Онищук та Любов Онищук - рідні брат і сестра, що звіщали Добру Новину в далекій холодній Республіці Комі.