"Се, гряду скоро, и возмездие Мое со Мною, чтобы воздать каждому по делам его.
Я есмь Альфа и Омега, начало и конец, Первый и Последний. Блаженны те, которые соблюдают заповеди Его, чтобы иметь им право на древо жизни и войти в город воротами". (Откр.22:12-14)
Мы слышим с кафедры: "Господь грядёт!"
И кажется известие не новым:
Ведь так звучит оно из года в год,
Уже не будоража нашей крови.
"Грядёт Господь!" - влетает в ухо звук,
А сердце и не встрепенётся даже.
И не помыслит разум:"Отзовусь
Сердечным осмысленьем этой фразы"
Грядёт Господь! А что моя душа,
Омытая однажды Божьей кровью?
Всё также освящением свежа,
Богата также Первою любовью?
Когда в последний раз вопрос такой
Был поднят для неё моею верой?
Когда любви божественной искрой
Воспламенялось в ней к Христу доверье?
Когда над плотью восторжествовав,
Душа в единстве с духом пела славу
Тому, Кто жизнь за неё отдав,
Влечёт её в Небесную Державу?
А, может быть, огонь в душе погас,
И в ней уже лютует холод мира?
Давно душа не слышит Божий Глас,
Дав предпочтенье голосу кумиров?
Господь грядёт! И это Правды Весть!
Душа, пред Господом предстанешь вскоре!
И спросит у тебя Всевышний Есмь,
Каким путём ты шла в Небесный Город?
К каким, мерцающим по сторонам,
Мирским огням бежала ты развлечься?
И яствами страстей питалась там,
Забыв о самой неизбежной Встрече -
О Встрече со своим Святым Творцом.
Теперь стоишь ты перед Ним немая,
Вдруг осознав, что только-только в Нём
Душе доступна Вечность неземная.
И властный Голос подведёт итог:
- Нет в Книге Жизни имени такого.
Не быть тебе, где обитает Бог -
Ты никогда не числилась Христовой.
И всё закончится! С очей святых
Такую душу удалят навечно.
...Но а пока в Господнем доме ты
Блуждаешь где-то мыслями беспечно.
Грядёт Господь! Услышь нежнейший стук
Руки пронзённой в сердце, что закрыто.
Ещё пока стоит Небесный Друг,
Тебя желая Истиной насытить
И облачить в спасительный наряд,
Чтоб скоро на Судилище Христовом
Сказать тебе:"Войди, мой верный раб,
В Обитель радости Отца Благого!"
Анна Лукс,
Ванкувер, США
С Господом 25 лет. Пишу стихи и прозу. Имею 30 (книг) христианских изданий СТИХОВ И ПРОЗЫ . Люблю Спасителя. Ожидаю пришествия. Моя Жизнь - Христос, и смерть желаю встретить как преобретение. Да утвердит и укрепит меня мой Бог!!
сообщение: В издательстве "Миссия спасения" вышли мои книги -христиаская проза. Можно их посмотреть по этому адресу: https://spasenie.org/catalog Благословений всем!!! Вышли новые книги в Канаде. Можно заказать по почте : altaspera@gmail.com
Прочитано 8879 раз. Голосов 2. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Большое спасибо за стихотворение, Анна, и дай Бог, чтобы никто из нас не забыл о предстоящей Встрече и НЕ дай Бог, чтобы имя кого-то из нас было изглажено из Книги Жизни! Обильных Вам Божьих благословений!!!
Краснокутский Андрей.
2015-10-23 08:49:55
Слава Господу, что милость Его достигла наших сердец, и наши имена записаны на небессах в книге у Агнца!!! Аллилуйя! Жив Господь и живы души наши!!! Благодарю Вас, сестра Аня, за очередное напоминание нам, кто мы есть!!! Мир Вашему дому.
Прости меня, Господь... - ИННА РАДУЖНАЯ Я продолжаю получать отзывы на это стихо. Меня спрашивают, почему я прошу прощения у Господа за страдания, а не за грехи. Я сегодня чувствую, что тогда писала другая ИННА, но я её понимаю. Просто между строк нужно прочесть следующее: "Прости меня Господь за то, что страдаю сама и не зову Тебя помочь нести крест, за то, что принимаю близко к сердцу всё, что происходит вокруг и и не молюсь, прося поддержки". Мне моя крёстная сказала: "Очень трудно жить среди сотен и тысяч людей, в которых нет Христа". По-этому я понимаю ту ИННУ - без помощи и поддержки, без верующих людей, без братьев и сестёр во Христе, вдали от церкви, без средств к существованию ей было очень трудно. Сейчас появилась поддержка, я читаю Библию...
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.
